Іоа́нн I Цимісхій (грец. Ιωάννης Α΄ Τζιμισκής, вірм. Հովհաննես Ա Չմշկիկ; 925 10 січня 976) — візантійський імператор з 11 грудня 969 до 10 січня 976.

Іоанн I Цимісхій
грец. Ιωάννης «Τσιμισκής» Κουρκούας Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився925[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Константинополь Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 січня 976(0976-01-10)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Константинополь Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКонстантинополь Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСхідна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовдавньогрецька[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності969[5]976[5]
ПосадаВізантійський імператор Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМакедонська династія Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФеодора Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиTheophano Kourkouasd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мініатюра з Ватиканського манускрипту XIV століття (хроніка XII століття Константина Манассія). Зверху зображено завоювання Святославом Болгарії, знизу — похід Іоанна Цимісхія на Доростол

Життєпис

ред.

Походив із знатного вірменського роду Куркуас (прізвисько Цимісхій вірменською означає «низького зросту»). Був небожем свого попередника Никифора II Фоки (його мати була донькою Барди Фоки Старшого, а батько, ім'я якого викликає дискусії, імовірно Романом, сином стратега Феофіла Куркуаса). Замолоду відрізнявся великою силою, вправністю у військових виправах, звитягою та військовими здібностями. Допоміг Никифору Фоці у 963 році посісти імператорський трон.

970 року брав діяльну участь в загибелі імператора, відповідно до угоди зі своєю коханкою Феофано, дружиною Никифора. На вимогу патріарха Полієвкта Іоанн I покарав своїх прихильників, звинувативши винятково їх у вбивстві Никифора II, і видалив від двору Феофано. Щоб укріпити свою владу, Іоанн одружився з Феодорою, дочкою імператора Костянтина VII Багрянородного.

У серії кампаній проти вторгнення війська князя Святослава Ігоровича на нижчому Дунаї в (970—971) він вигнав ворогів з Фракії, перетнув Стару Планину і обложив фортецю Доростол (зараз Силистра) на Дунаї. У декількох важко проведених битвах Іоанн Цимісхій завдав поразки Святославу[6]. У результаті Візантія отримала східну Болгарію і Добруджу.

У 972 Іоанн I Цимісхій виступив проти імперії Аббасидів та їхніх васалів, почавши з вторгнення до Верхньої Месопотамії. Друга кампанія, в 975, була націлена на Сирію, де сили Іоанна узяли Дамаск, Кесарію і Триполі, але не змогли взяти Єрусалим. Цимісхій помер раптово в 976 після повернення зі своєї другої кампанії проти Аббасидів від невідомої хвороби, спричиненої, на думку його сучасників, отруєнням[7]. Іоанну Цимісхію наслідував його племінник, Василій ІІ, номінальний співімператор з 960 року.

В мистецтві

ред.

Іоанн Цимісхій один з персонажів романів С. Скляренка «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962)[8].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. British Museum person-institution thesaurus
  3. Brockhaus EnzyklopädieF.A. Brockhaus, 1796.
  4. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  5. 1 2 Чеська національна авторитетна база даних
  6. Лев Диакон. История (книги 1-5) (книги 6-10). Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 17 серпня 2025.
  7. ІОАНН І ЦИМІСХІЙ. resource.history.org.ua. Процитовано 17 серпня 2025.
  8. «Володимир» Семен Скляренко, читати онлайн текст твору повністю. Сторінка 6. Освіта.UA (укр.). 17 березня 2021. Процитовано 17 серпня 2025.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.